Печатка

Двадцять імен дня — серцевина Цолькіна. Кожне має ієрогліф і образ, що за ним стоїть: Іміш повʼязують із первісними водами й землею, Ік — із вітром і подихом, Акбаль — із ніччю й домом, Кан — із зерном, Чікчан — зі змієм, Ламат — із зорею (Венерою), Мулук — із водою, Ок — із собакою, Чуен — із мавпою-майстром, Бен — зі стеблом очерету й кукурудзи, Іш — із ягуаром, Мен — з орлом, Кабан — із землею, Ецнаб — із кременем, Кавак — із грозою, Ахау — з володарем і сонцем.

Імена, які ми подаємо, — юкатекські, у записі колоніальної доби: саме так їх наводить більшість наукових видань. У горах Гватемали ті самі двадцять днів мають імена мовою кіче; там їх звуть навалями.

Імʼя дня — остача від ділення на двадцять кількости днів від опорної дати кореляції GMT. У звіті поруч з іменем стоїть коротка тема з нашого словника значень — як запрошення до роздумів, а не як властивість дня чи людини.