Хроніка життя, а не хроніка публікацій
Тут допис несе день, коли подія СТАЛАСЯ. Ретрит трирічної давнини не тоне під написаним сьогодні — він стає на своє місце в часі.
Власне сховище, українська й англійська як дві рівні грані одного допису, спокійна взаємодія без погоні за числами. Місце, де прожите не зникає й не залежить від чужих майданчиків.
Ми знаємо два дні — і показуємо обидва
Звичайна стрічка знає рівно один день: той, коли ви натиснули «опублікувати». Через це прожите десять років тому виглядає так, ніби сталося сьогодні.
Це проста річ, і саме її в соцмережах немає. Ми не вигадали нову — ми просто не викинули справжню дату.
Ретрит тривав з 12 до 18 серпня 2019 року. Ви пишете про нього сьогодні. Допис несе обидва дні: подія лишається у 2019-му, а те, що ви нарешті зібралися розповісти, — у сьогоднішньому.
- День події — коли все сталося. Його ставите ви: мить, цілий день або проміжок «з… по», коли подія тривала.
- День публікації — коли про це написали. Його ставить сама система і більше не змінює ніхто.
- Коли ці дні розходяться, сторінка називає обидва. Нічого не ховається, і ніщо не вдає, ніби сталося щойно.
Звідси — два способи дивитися і одне вікно в минуле
- «Нове» вишиковує дописи за днем публікації: чим люди діляться зараз.
- «Хроніка» вишиковує їх за днем самої події: як текло життя.
- «Цього дня» в архіві автора показує, що ставалося в цей самий день попередніх років.
Незалежність — знімки живуть у власному сховищі
Світлини й звукові доріжки лежать у сховищі МетаЕкосистеми, а не в чужому застосунку, який може змінити правила.
- Сторонній майданчик не прибере ваш допис і не закриє вам вхід за незрозумілим правилом.
- Людям не треба стежити за соцмережами, щоб не втратити з вами звʼязок: ваша сторінка просто стоїть на місці.
- Посилання на відео (YouTube або Vimeo) можна додати до допису — але лише як доповнення, ніколи як єдине місце, де зміст живе.
Дві мови — дві грані одного допису
Українська й англійська рівноправні: це не два окремі дописи, а один, у якого дві повні грані.
- Читач бачить свою мову. Якщо другої грані немає — побачить наявну з чесною позначкою, а не порожню сторінку.
- Пошуковим системам про пару мов кажуть ЛИШЕ тоді, коли автор справді написав обидві. Обіцянки сторінки, якої немає, ми не даємо.
- Одна грань — теж чесно. Писати обома ніхто не змушує.
Спокійна взаємодія — без погоні за числами
Три тихі відгуки: Благодарю, Світло, Серцем. Число відгуків типово приховане від читачів.
- Своє число автор бачить завжди — воно нікуди не дівається. Приховане воно лише для тих, хто читає: щоб читали заради змісту, а не заради лічби.
- На КОЖНОМУ дописі автор окремо вмикає відгуки, слова під дописом і показ числа.
- Жодного припасування: ніхто не вирішує за вас, що підняти вгору. Лише час, добірки й пошук.
Полиці й мітки — ваш власний лад
Як згрупувати написане, вирішує автор, а не невидиме правило.
- Полиця (розділ) — власна сторінка однієї теми: тілесні протоколи, йога, ретрити, роздуми. У неї є своя стрічка для читалок.
- Мітки — вільні слова, до дванадцяти на допис; за ними звужують стрічку.
- Шукати можна за автором, полицею, міткою або місяцем. Зріз живе в самій адресі — тож ним можна поділитися.
Світлини й власна звукова доріжка
До дванадцяти знімків на допис, з описом обома мовами — і, якщо хочете, свій звук до них.
- Опис до кожного знімка пишеться українською й англійською: його прочитає й читалка для незрячих, і пошук.
- Одну власну звукову доріжку можна покласти до допису — свою музику чи запис. Завантажуючи, автор підтверджує, що права на неї його.
- Чужої музики з комерційних каталогів тут не буде: ліцензії для цього закриті. Ми називаємо це прямо, а не обходимо мовчанням.
Місце зйомки не поїде разом зі знімком
З КОЖНОЇ світлини зрізаються приховані дані — включно з координатами місця, де її зроблено.
- Практики часто знімають удома. Поділившись кадром з практики, людина не видасть адресу свого дому.
- Це не перемикач у налаштуваннях, який можна забути ввімкнути: інакше не буває взагалі.
- Разом із координатами йде і кольоровий опис знімка — свідома ціна приватності: колір може ледь зміститися.
Двері назовні — читати можна там, де зручно
Літопис не тримає читача в себе: його стрічки відкриті для будь-якої читалки, без входу й без облікового запису.
- Загальна стрічка у форматах RSS і JSON — для тих, хто збирає читання в одному місці.
- Те саме окремо для кожного автора й для кожної полиці: можна читати лише те, що справді цікаво.
- Адреса допису лишається незмінною після публікації — посилання, яким поділилися, не зламається.
Для творця — полиця може бути платною
Окрему полицю можна відкривати за разову оплату через власний офер у МетаКрамниці.
- Читач без доступу бачить обкладинку, початок тексту й чесну ціну — ще до того, як заплатить.
- Зворотний бік сказано ПЕРЕД оплатою, а не дрібним шрифтом після: автор лишає за собою право прибрати свої матеріали будь-коли.
- І якщо він це робить, кожен, хто заплатив, дістає слово про те, що саме сталося. Не мовчки.
Чому це благо для всіх нас
Коли прожите стоїть у своєму часі й у своєму сховищі, воно лишається доступним — і тому, хто його прожив, і тому, хто прийде через десять років.
- Практики, ретрити, спостереження перестають розчинятися в стрічці й зникати разом із чужим майданчиком.
- Кожен веде своє — а разом виходить спільна памʼять про те, як росла МетаЕкосистема.
- Ця памʼять відкрита назовні: щоб нею скористатися, не треба ставати частиною жодної мережі.
Куди це росте
Усе описане вище вже стоїть. Далі — чесно про те, як ми думаємо про майбутнє.
Фундамент закладено так, щоб прояв міг рости: адреси дописів незмінні, дві мовні грані лежать у формі, зрозумілій іншим системам, а сховище — наше. Що саме народиться наступним, вирішуємо не самі: спершу слухаємо тих, хто справді веде свій літопис. Тому тут немає ні переліку майбутніх здатностей, ні дат — ми не обіцяємо того, що ще не відкрито.
Як увійти
Дві різні речі, і плутати їх не варто.
- Читати — відкрито всім, без входу й без облікового запису.
- Вести свій літопис відкривають людині окремо, поки прояв народжується. Це не черга й не відбір — це обережність першого кола.